Довго
я не розумів,
звідки
в міста назва — Львів.
Брата старшого питаю:
— А ти знаєш?
Каже:
— Знаю.
Князь був,
Галицький Данило,
сім віків перекотило,
як дзвеніла
княжа слава,
та не тільки
в славі справа:
сумував князь,
що один…
Народився в князя син!
«Сильним будь!
Наш рід прослав!»
Левом сина князь назвав.
Щоб віки жила
ця днина,
місто князь як будував,
дав йому
імення сина.
Так от…
З княжих ще часів
в міста горда назва —
ЛЬВІВ.
- Наступний вірш → Максим Кривцов – Не ходи ти тут, не ходи
- Попередній вірш → Віктор Забіла – Будяк
(Оцінок ще немає)