Звізда велика, дерев’яна
вся в позолоті аж блищить.
Вже на підході ніч різдвяна —
у ніч таку ніхто не спить!
І ми в цю ніч не будем спати,—
один раз в році на ходу,—
від хати підемо до хати
і понесем свою звізду.
Минулася пора тривожна,
коли від ляку всякий блід…
Тепер колядувати можна —
усім колядувати слід!
Колядки знав ще наш прапрадід
від незапам’ятних сторіч.
І ми колядці дуже раді,
колядуватимем всю ніч.
