Вітер пензлика узяв,
Вітер сонце малював!
Раз — промінчик,
Два — промінчик…
Сів вітрисько на ослінчик
Із чола він витер піт;
— Я живу чимало літ,
Та від спеки на малюнку
Я не маю порятунку!
Намалюю білолиці
Ще й хмариноньки-сестриці,
Намалюю дощик
З кошиком і горщиком.
Сонце каже: — Навесні
Не зашкодить дощ мені,
Тож нехай, із краю в край
Буде гарний урожай!
