Ось калина над рікою:
Віти стелить по воді.
Хто це щедрою рукою
Їй намистечко надів?
Червонясте, променисте –
Розцвітає, як вогні…
Дай хоч трішечки намиста,
Калинонько, і мені!
- Наступний вірш → Марія Познанська – Всьому свій час (Поема)
- Попередній вірш → Марія Познанська – Пісня проліска
(Оцінок ще немає)