Із зеленої сорочки,
Що зіткав весною гай,
Білі дивляться дзвіночки.
Як зовуть їх – угадай!
Це конвалії у гаї
На галявині цвітуть.
І ніде, ніде немає
Кращих квіточок, мабуть.
В них так пахощів багато,
Цвіту свіжого, роси.
Хай ростуть, не буду рвати, –
Шкода їхньої краси!
- Наступний вірш → Марія Познанська – Всьому свій час (Поема)
- Попередній вірш → Марія Познанська – Пісня проліска
(Оцінок ще немає)