Марія Познанська – Новосілля: Вірш

Наш садочок відкривав
На травневе свято
Сам колгоспний голова —
Василинчин тато.

…Увійшли до зали ми:
Гарно — й не сказати!
На підлозі килими
І рояль, щоб грати.

Поруч — з пальмою вазон.
Пальмі тут не тісно.
Й телевізор «Електрон» —
Кольоровий, звісно.

І колгоспний голова
З нами вів розмову:
— Вам колгосп подарував
Залу цю чудову.

Від зорі і до зорі,
А бувало, й ночі,
Будували мулярі,
Будували теслярі,
Штукатури, маляри
Гарний цей садочок.

І сказав до всіх діток
Василинчин тато:
— «Колосочком» цей садок.
Будем називати.
Краще назви не знайти,
Дорогі малята:
Ваші сестри і брати,
Ваші мами й тата —
Всі вирощують врожай —
Хліб на полі ріднім,
Де шумлять із краю в край
Колоски дорідні.

Побажав, щоб ми були
Дружними в садочку
І веселими росли
В нашім «Колосочку»!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Марія Познанська – Новосілля":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Марія Познанська – Новосілля: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.