Сідайте, діти, у гурті:
Зустрілися ми знову!
Про славні руки золоті
Я поведу розмову.
Ті руки звичні до землі,
Будують, вміють шити…
Ми часто бачим мозолі
На їх долонях, діти.
- Наступний вірш → Марія Познанська – Червень
- Попередній вірш → Марія Познанська – Чим пахне коровай
(Оцінок ще немає)