– Всьому свій час! – почула я від мами.
…Була зима з глибокими снігами,
Та сонечко сніги ті розтопило,
Тепер поглянь: весна настала мила!
– Ось бачиш ти, – почула я від мами, –
Вгорі летять журавлики ключами,
Курликають у небі голубому,
Вертаються із чужини додому.
Не гає марно часу і пташина,
Вона гніздечко збудувать повинна,
Аби упору діточок зростити
І потім знов за море відлетіти.
– Всьому свій час! – почула я від мами,
І грядочку засіяла квітками:
Щоб виростали квіти мої вчасно,
Щоб розквітали весело і рясно!
- Наступний вірш → Марія Познанська – Пісня проліска
- Попередній вірш → Марія Познанська – Ромашка
(Оцінок ще немає)