Стоїть в саду великий дім,
Веселий дім,
Шумливий дім,
А що за гамір в домі тім,—
Вам навіть не вгадати.
Хто там за вікнами кричить,
Пищить, гукає, цвірінчить,
Мов сто птахів надвечір Н
а дереві щебече?
Можливо, щиглики, шпаки
Чи ще крикливіші пташки,
Нам зовсім не знайомі, Ж
ивуть у цьому домі?
Але ж відомо, що в пташок
Нема штанців і пелюшок,
І кожен знає, що в пташок
Немає зовсім іграшок!
Кому ж це сушать пелюшки?
Кому приносять іграшки?
У домі цім нема птахів,—
У нім живе малеча,
Сто малюків, а не шпаків
За вікнами щебече.
Один ще в ліжечку лежить,
А другий став на ніжки —
Ступнув, упав, полежав мить
І знову диба пішки…
Такий тут писк, такий тут спів
Не треба й соловейка!
Аж сто сестричок і братів —
Чималенька сімейка!
Повинні в рідній жить сім’ї
Усі як є малята.
Вони ж не виростуть самі,
Без мами і без тата,
Бо хто подбає про маля,
Попестить і зогріє,
Коли воно ще немовля,
Нічого ще не вміє?
А от у наших малюків
Було велике горе:
Не стало в декого батьків
Чи мами дуже хворі…
Та для малих цей світлий дім,
І тут вони зростають в нім,
Живуть усі в одній сім’ї,
Завжди у затишку й теплі.
Вони — сестрички і брати,
І тут їм хороше рости!
З ляльками гарний грузовик
В кутку побачив Вова,
І хоч ходити ще не звик,
Вперед ступив раптово.
Вхопив машину й возить скрізь.
Катає на підлозі,
Шофером буде він колись,
Поїде по дорозі.
Проїде тисячі шляхів,
Яким кінця немає…
А як машину вперше вів,
Нізащо не згадає.
А осьде знамениті
Матроси, кращі в світі,
Вони пускають зараз
Кораблики в кориті.
Оцей кораблик — Віті,
А той кораблик — Борі,
Кораблики в кориті
Пливуть, неначе в морі.
Бо це матроси вмілі
І навіть дуже смілі:
Самі здіймають бурі,
Самі збивають хвилі!
А осьде, бачите, ходить
Навчається малеча
І, хоч не вміє говорить,
По-своєму щебече.
Вони всі потім підростуть
І підуть працювати,
Машини в небі поведуть,
Робитимуть верстати…
Але тепер оцей пілот
Ще власну ніжку тягне в рот,
І сам не знає він, чому
Так зараз весело йому.
А Галя вперше сіла,
Сказала перше слово,
Вона усе хворіла,
Та зараз вже здорова.
Її цілує няня:
— Моя ж тк говорушко! —
Дві вишеньки рум’яні
Чіпляє їй на вушко.
До Галі старші діти
Приходять поодинці,
В садочку рвуть їй квіти,
Приносять їй гостинці.
Сміється Галя дзвінко,
Від сонечка рожева.
— Здорова будь, Галинко! —
В садку шумлять дерева.
А цей садок — красивий.
А цей садок — не простий:
У ньому вишні й сливи
З дітей завбільшки зростом.
З заводу [добрі хлопці]
Сюди недавно вийшли,
Вони гуртом на сонці
Садили сливи й вишні.
— Глядіть, не засихайте!
Ростіть високі й пишні!
У сонячну погоду
Давайте прохолоду
Та ягоди чудові,
Солодкі, як медові,
Приносьте нашим дітям,
Щоб виросли здорові!
І от ростуть на пустирі
Дерева і травичка,
І перші ягідки вгорі
Червоні криють личка.
Для малюків цей сад і дім,
Вони живуть в родині,
А як зростуть — трудом своїм
Віддячать Батьківщині.
