Марія Пригара – Перша п’ятірка: Вірш

Недавно — дуже дивно —
Здавалося мені:
І як писати рівно
Ці літери трудні?

І навіть з паличками
Я впоратись не міг.
Криві та з карлючками,
Ну, просто, як на сміх.

А далі знов рядочок,
Мов бублик, кругле «О».
Мені аж серед ночі
Ввижалося воно.

Пишу — виходить криво,
Неначе пада вбік.
А потім я, на диво,
Писав, писав — і звик.

Старався я не марно —
Кривуль ніде нема.
І ручка пише гарно,
Виписує сама.

І літеру, і кому
Я можу написать
І вже несу додому
Кругленьке перше п’ять.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Марія Пригара – Перша п’ятірка":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Марія Пригара – Перша п’ятірка: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.