Плаче мама горобчиха:
— Не синок, а справжнє лихо!
Вже нема спокою вдома!
Що робити — невідомо.
Спершу з двору кличе квочка:
«Зупини свого синочка!»
Потім очі коле гава:
«Хто зростив його, цікаво?»
Згодом шпак бурчить:
«Сусідко!
Ви синочка вчили рідко».
Цілий день від горя плачу:
Світа білого не бачу!
- Наступний вірш → Марія Пригара – Що робити
- Попередній вірш → Марія Пригара – Хоч утікай
(Оцінок ще немає)