Чого це на мене так сердяться в школі?
Тож я не чіпаю нікого ніколи.
Ні з ким не сварюся, сиджу собі тихо,
А з цього виходить одне тільки лихо.
Оце я сказала, — така в мене звичка, —
Що в Галі, як мишачий хвостик косичка.
Що в Каті спідничка, неначе з рогожі,
Та ще й черевички на човники схожі!
Що в Тані волосся нечесане досі,
Що очі в Мар’янки маленькі та косі,
Що в зошиті в Лесі самі тільки плями:
Напевне, бруднющими пише руками.
Я ж правду кажу їм… І що тут такого?
Та ж я не чіпаю ніколи нікого.
Сиджу собі тихо і в школі, і вдома,
І чом вони сердяться всі — невідомо!
