Марія Пригара – Забудько: Вірш

Як мені ходить до класу?
Як мені на світі жить?
Що не скажуть, я відразу
Забуваю в тую ж мить.

Дав задачу нам учитель,
Я забув її, хоч плач.
Став шукати, став лічити —
Перебрав аж п’ять задач.

Не спочину я ніколи,
Бо роблю все навпаки:
Задають про суходоли —
Я читаю про річки.

Мама каже: «Треба вузлик
На хустинці зав’язать».
Зав’язав я вузлик, друзі,
І забув хустинку взять.

Помилок роблю — без ліку.
Як же так у світі жить?
Хто знайде від цього ліки,
Дуже прошу — поможіть!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Марія Пригара – Забудько":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Марія Пригара – Забудько: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.