Марія Влад – Життя на часі: Вірш

Дівчата сивіють
у черзі за «Іридою»,
А хлопці повглухали
від навушників,
Начальство бавиться
ідейною коридою.
А час, як пес,
вишукує порушників.
А ті порушники
німі та блідолиці —
То що, розвиднілось
і можна вже докупочки?..
Загибіли в застінках,
як блощиці,
Замісто душ —
сухенькі шкаралупочки.
А ціп-ціп-ціп…
А нате-ко вам зеренця.
Виходьте-бо
із курника та сідала,
Доки Земля
ще пару раз обернеться,
Доки щербата
вами не поснідала…
А сонце із-за хмари
забідоване
Хотіло посміхнутись та…
скривилося.
Життя-буття!
Сто раз перебудоване,
Не сивій, не німій, не глухни —
плюнь і вилайся!