Весільний рушник вишивала для доні,
Бо, звісно, – студентка і часу нема.
На тім полотні вишивала я долю,
Хоч доня її вибирала сама.
Рушник – на любов, на нім ружі червоні,
Калинові грона, як символ краси,
Ще вишила двох павичів, щоби доні
У парі довіку життя перейти.
Квітки берегині. В них – мати-природа,
Родина у вишивці тій чарівній,
А маки, пташки – це продовження роду…
Усі візерунки вдавались мені.
Я вишила щастя на тім рушникові,
Початок у ньому з легкої руки.
Щоб кращою доля, щоб мила розмова,
Мир, злагода в домі на довгі роки.
