Я раз лежав. Спокійна течія
Несла вгорі золотосяйні хмари…
Коли здалось – мов у глухім ударі,
Блакить розкрилась і стряслась земля!
Як божевільна мрія палія,
Палала сфера. Огняні примари
Розходились і сходились у пари…
І в спеці шкіра тріскалась моя.
І я побачив: неслась земна куля
Серед пекельного того розгулля
У хорі незчисленному планет.
Зотліло все в страшнім огні свободи:
Гляділо сонце лиш в холодні води
І диски місяців, як мідь монет.
