Мар’яна Савка – Часу не проминути: Вірш

Часу не проминути
Я думала що було б якби я залишилася
Там, на площі, всипаній крихтами хліба
і пір’ям міських голубів
Що було б якби я залишилася
З усіма своїми валізами
Тарілками й книжками
З готуванням сніданків
Дзвінками набридливих родичів
І бажанням зачати дитину
Якого дня я би зчитувала нудьгу з кутиків його вуст
Якого дня ми би йшли на прогулянку
Він — п’ять кроків попереду
Не озираючись
Так ніби ми незнайомці
Так ніби не я зціловувала сіль
Ніби не я була його криком
Ніби не я розстеляла лляні простирадла
Залиті вином і призахідним світлом