Під аритмію цокоту зубів
Колись мене виводили на танго.
І плуталися ноги. Й ненастанно
Іржавий сніг під пальцями рипів.
І зачиняли в просторі пвкуль
Мелодію, розписану на ґратах.
І вже було несила обірвати
Останнє па в замерлому танку.
- Наступний вірш → Мар’яна Савка – Ти вимріяв втечу
- Попередній вірш → Мар’яна Савка – Ти розтаєш
(Оцінок ще немає)