Світлом лишу тебе собі
На затемненім боці вулиці.
Щось між нами було? Далебі.
Чи наснилося. Чи забулося.
Вітер степу наносив пил
Сніг на скроні чи сіль на вилиці.
Хто кого розлюбив, розгубив.
Чорна Платівка закрутилася.
Необрамлене коло днів
Затягнуло у вир буденного.
Скільки взяв собі чи лишив —
Трохи світлого, трохи темного.
Трохи золота й чорноти
Ложку меду і кварту відчаю.
Хочеш вулицю перейти —
Дві хвилини здаються вічністю.
- Наступний вірш → Мар’яна Савка – Що ти там пишеш
- Попередній вірш → Мар’яна Савка – Маленькі любові
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші