Марина Брацило – Безжурний сміх на чорнім оксамиті: Вірш

Безжурний сміх на чорнім оксамиті —
На всеньку ніч — освітлене вікно.
Самотня жінка змушена палити
В той час, коли щаслива п’є вино.

Самотня жінка — недопитий трунок.
її чекання вистояний сік
Давно прогірк і, мабуть, став отруйним,
Тому його побоюються всі.

Самотня жінка вдягнена у білу
Холодну млу своєї самоти.
Їй все здається: двері прочинились —
І хтось ніяк не зважиться зайти.

Самотня жінка палить на балконі.
Мовчить дзвінок. Дверей не тішить стук…
І ось вона затягується болем —
І видихає з димом гіркоту.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Марина Брацило – Безжурний сміх на чорнім оксамиті":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Марина Брацило – Безжурний сміх на чорнім оксамиті: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.