Марина Брацило – Білий сніг у рожевій долоні: Вірш

Білий сніг у рожевій долоні —
Мов кохання в твоєму серці:
Спершу — чисте, холодне і сонне,
Потім — тепле і вбите у герці.

Біла цнота — його минуле —
В каламуть, обертаючись, тане.
Поміж пальців судинами вулиць
Витікає твоє кохання —

Результат фатального збігу
Дивовижних обставин згубних.
Я подібна до цього снігу —
Не торкайся долонями, любий!

Хай між нами лишається відстань.
Невеличка: бодай півтону.
Білий сніг нерозшуканим свідком
Помирає в твоїй долоні.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Марина Брацило – Білий сніг у рожевій долоні":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Марина Брацило – Білий сніг у рожевій долоні: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.