Марина Брацило – Блеф: Вірш

У нас на руках —
суцільні козирні тузи.
На наші вуста
натягнено усміхи з гуми.
Зелене сукно
лежить зморшкуватим глумом.
Захоплива гра:
ми знаємо тільки ази.
Всі наші слова
навряд чи відтворюють суть.
За ними стоїть
вагання і зляканий сумнів.
Всі карти розкрити
тепер було б нерозумно:
За козирем сміху
ховається “шісткою” сум.
О, як ми чуття
маскуєм невправно свої! —
Цей усміх кривий…
ця штучно-недбала поза…
І наша любов —
єдиний незіграний козир —
Врятує того,
хто візьме з колоди її.