Марина Брацило – День перетліє: Вірш

День перетліє. Змаліє хоробрість.
Світло від лампи мій обрій.

Випите склянку. У склянці — крижинки.
Зболений спокій самотньої жінки.

Тіні химериі — мої охоронці.
Перечекати! Побачити сонце!

Сяйвом зеленим спалахують очі…
О, цей танок при народженні ночі!

Байдуже відьмі у місячних шатах —
Як викликати, кого викликати:

Десь за вікном ровчиняеться місто
В срібнім тривожнім бряжчанні мониста.

І відхиляє прозору фіранку
Білий танок при народженні ранку.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Марина Брацило – День перетліє":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Марина Брацило – День перетліє: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.