До розлук ми призвичаєні,
Ми при зустрічах обачливі.
Тільки й робим, що прощаємось,
Тільки й слова — “До побачення”.
Шал ночей скувало кригою,
Вкрала поморозь тепло моє, —
Лиш розлука, мов релігія,
Залишилась аксіомою.
- Наступний вірш → Марина Брацило – Є в коханні “проти” і “за”
- Попередній вірш → Марина Брацило – Розлуки золоте крило
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші