Дороги дзвiнка пiдкова
Прибита до сотень нiг.
Автобус — вечiрнiй човен —
Несе нас до наших снiв.
Ще лишимось ми наодинцi,
А доти нам мiсто чуже
Дарує пакети будинкiв
I вiкон веселе драже.
I, зрештою, вже несуттєво,
Що захiд роз’їла iржа.
Хай низки намист лiхтаревих
На шиї у ночi лежать.
Нi — нам нудьгувати не личить:
На бiса нам здався мiнор?!
Прокинься, сумний мандрiвниче,
Кiнечна зупинка давно.
