Дощ об шибку — мокре таїнство —
Б’ється чубом мокрим з мукою…
Ніби кінь твій спотикається,
Копитами перестукує.
А минуле — крила з трапами,
Ще не всі квитки оплачені…
Щось не те з тобою трапилось,
Ми з дощем не марно плачемо.
Хмари — сиві, наче спомини,
А життя моє — усталене…
Тільки б’ється дощ утомлено.
Наче серце недопалене.
