Марина Брацило – Кохаю: Вірш

Кохаю! Через тисячу безсонь,
Через великі і малі зневіри.
Моя любове! Я без меж і міри
Кохаю серце, взяте між долонь,
Його биття і власника його
З тривожними і темними очима,
Із довгим чорним шляхом за плечима,
Із сурмами й хитанням корогов
Над смутком пилом вкритої трави,
Над рушником далекого походу…
Коханий мій! Буває й вірна врода.
А ти, не обертаючись, відходиш,
Сказавши, як колись: “Іду на ви”.