Марина Брацило – Мамо, сховай мене: Вірш

Мамо, сховай мене!
Як мені холодно, мамо!
Все ще не займане,
Серце зануриться в гами.

Буду за наймичку
Цьому холодному світу.
Страшно як, мамочко!
Кинуся — ніде подітись.

Зламану голочку
В сяйві сховає світанок.
Мамо! Як боляче!
Може, подуєш на рану?

Стигне за віями
Світу безбарвний відбиток.
Мамо! Зігрій мене!
Потім вже будеш судтити.

Мамо! Сховай мене!
Це вже така твоя вдача:
Пальцем насваришся —
І, мов маленьку, пробачиш.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Марина Брацило – Мамо, сховай мене":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Марина Брацило – Мамо, сховай мене: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.