І не дивуй, що я прийду зненацька.
Мені ж ще побороти переляк…Л.Костенко
Мій Єдиний! Я уже прийшла.
Я переборола і забула
Кров і кригу, хруст жорстви і скла
І давно покинутий притулок
Волохатих сумнівів моїх,
Павуків ненависті і зради…
Чорний стовп обвуглений стоїть
В сяйві золотого водоспаду.
Напоневірявшись по раях,
Бачиш: плин ріки серед безмежжя.
Дім. Поріг. А на порозі — я.
Я — і павутинка на одежі.
