Марина Брацило – Місто: Вірш

Місто. Вогні — неприборкані бісики —
Спрагло чатують на кроки.
Ніч заплатила монетою Місяця
За перетлілий неспокій.

Сиві квартали із кригою в змові
переплітають тенета.
Щедра оплата. Лише за умови
з неба дістати монету.

Руслами вулиць в крестовім поході
в небо іду безпорадно:
Це не монета, це щит Господень,
вкритий емблемою зради.

Темний провулок пульсує луною.
Кроки дрібочуть панічно.
Місто. Тривога. І десь наді мною
Місяць таврує Вічність.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Марина Брацило – Місто":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Марина Брацило – Місто: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.