Вовчику, кондуктору тролейбусного маршрута №16, як і обіцяла
Навряд чи поети писатимуть
Про те, як блукає надвечір
Мандрівний утомлений атом
В спітнілій людській колотничі.
Трудящим, інтелігенції,
Статечним дядькам і повіям
Я роздаю індульгенції
Вартістю тридцять копійок.
Втішаю, змагаючи втому,
Себе відчуттям небуденним:
Яка колективна свідомість
Щоденно проходить повз мене!—
Запилених істин лушпинки,
Родинних трагедій шматочки …
Чекайте, наступна зупинка!
— Будь ласка, купуйте квиточки!
