Без змісту. Без сну.
Хай танцюють обвуглені липи.
Останню весну
В їхніх пальцях багаття засліпить.
Імлистий вогонь
Затанцює арканом довкола
Тремтіння мого,
Що вужем виповза із розколу.
Я надто старий.
Мої сни посивіли і зблякли.
З земної кори
Виступає затруєння — маком.
Жадання жарин
Шаленіє на тілі багаття,
Мов правило гри,
У яку я не можу не грати.
Не треба роси,
Хай повзуть по прив’ялених травах
Дзвінкі голоси
Вже напівожіночнених мавок,
Що хочуть вина
І шукають спокійного світу.
Із них лиш одна
Все ще вірить, що папороть квітне.
Зі сміху мого
Хай у лісі багаття прибуде.
Ввійди у вогонь!
Він облущить із тебе полуду,
Народить красу.
І постане, тремтлива і біла,
Оголена суть,
На яку одягається тіло.
