Мотив цей так любила я колись,
Коли ще мрiї ми складали в стоси.
Але дощi срiблясто пролились
I в нашому саду настала осiнь.
Криваво-жовтим запалала лють…
Ти цей мотив видушуєш iз втоми.
Не треба так! Я й досi ще люблю
Всi спогади, похованi у ньому.
А у саду i листя вже не те,
I квiти помороженi журбою…
I тiльки Моцарт усмiхом цвiте,
На щастя, не пов’язаний з тобою.
