Моя солона таємнице!
Шукай шляхів не по щоках, —
Хай в серці кладочка легка
Два береги тримає міцно
Понад солоним і сумним,
Понад хитанням хвиль відчаю…
Я дні печально зустрічаю
На узбережжі таїни,
На білих розсипах плачу,
На жовтих згарищах ілюзій…
Лиш смуга світла. Я в тій смузі
Кричу: Почуй мене! Почуй!
Бо вже росту без тебе я!
Та між розірваним розмаєм
Коштовні камені ховає
Оця солона течія.
Колись, почувши спів ріки,
У серці виростивши мрії,
Коханий тут лице омиє —
І збагатіє на віки.
