Мою любов знаменням осіни.
Дивись: вона гріховніша з усіх —
Народжена із яблук восени,
Як, за Адама, той, найперший, гріх.
Така вона: і відчай спить у ній,
Небажаний, як позашлюбний син,
В її планах змішались степ, пирій,
І курява, і дощ, і… клавесин.
Останній грім зробив останнє сальто,
Над містом розполохуючи дим,
І пахощі промоклого асфальту
Заплутались у голосі моїм,
І все замало, все іще замало
Уроку із часів першооснов!
А десь в садах повільно обривали
Мою гріховну, вистиглу любов.
