На долоні у світу
стоїть наш маленький палац.
Перехоплюють квіти
у сонця частинку тепла.
Всі мої забаганки
вростають раптово в пісні.
До високого ганку
приходить щовечора ніч
І зникає, розлита
у паростки світла німі.
На долоні у світу
від себе ховаємось ми.
