Не присягався, не обіцяв,
Не зустрічав, не прощався, не плакав.
Сумно руками торкався лиця,—
Наче шукав неразгадані знаки.
Не звинувачував, не залишав,
В сни не приходив, у двері не стукав.
Не говорив, шо співає душа,—
Пив до краплини стривожені звуки.
Не цілував, не тримав, не беріг,
Не дарував незегойної муки.
Переступав без вагання поріг —
Той, за яким починалась розлука.
В збляклих і сивих очах самоти
Певно, по ньому вже й сліду немає…
А перед тим, як востаннє піти,
Вже на порозі сказав, що кохає.
