Марина Брацило – Падає місто: Вірш

Падає місто
у теплий брутальний сон.
Восковим листям
злітає мадам Тюсо.
Плавиться воском
майбутнє цнотливих дів.
Тепло і млосно
майбутнє пливе по воді.
Падає місто
обличчямі вікон у сніг.
Акції місій
і атеїстичні пісні
У ворожіння
плинуть, розплавивши віск
Маренням жінки,
що тілом дратує гульвіс.
Падає місто
здриганнями вулиць у день.
Втраченим змістом
сміється обличчя бліде
Жінки-прикраси,
що символізує цноту…
Ось воно, щастя —
коли забуваєш — не ту.