Кружляють сутінки
в бузковім одязі,
Зліта над вогнищем
полин терпкий,
Вже місяць моститься
на дно колодязя,
Вода вже зоряна —
схилися, пий.
Ти ловиш пахощі
за руки димчасті,
Вода вихитус
акацій квіт.
І долі з променя
тобі не виплести,
Додолу яблуком
не впасти з віт,
Бо поки житимеш
під небом зоряним —
Зорь не позбудешся,
мов дивних мрій…
Життя не сіяне,
ще тільки зоране,
Вода вже місячна,
схилися, пий.
