Чуєш, вітровію, напинай вітрила:
Завтра в невідоме линуть нашим снам.
Людоньки, не плачте — з нами Божа сила.
Землі — для корони, слава — морякам.
Хай нас не згадають в сутичках історій,
Та монахи чорні прорікали нам:
В сильних та відважних зріє поклик моря —
Землі — для корони, слава — морякам.
Нас несуть у безвість паруси та весла.
Щастя чи загибель ми зустрінем там?
Але все, що знайдем, Бог поділить чесно
Землі — для корони, слава — морякам.
Залишились вдома дівчина і мати,
Та до сліз пекучих байдуже вікам.
Не стогни ж бо, вітре! Будем здобувати
Землі — для корони, славу — морякам.
На найвищій вежі відлунали дзвони,
1 роки з безсмертя визбирали хлам:
Землі ті далекі втратила корона
Та навік лишилась слава морякам.
