Марина Брацило – Попіл: Вірш

…попіл.
Дивися: ти кажеш, брудні долоні?
А потім?
Мара на грані безсоння:
Акрополь.
Точніше, те, що від нього зосталось —
попіл,
вітру відданий на поталу.

…попіл.
Летюча сивина молодих.
Копи
уже-не-мрій на долонях води.
Клопіт
невеликий — прибрати те, що лишилось —
попіл,
легкий. Теплий. Білий.

…просто попіл,
готовий злетіти і розчинитись:
не схопиш,
виече.
Це не зневага — боронь
Боже. Це колір моїх очей
і батькових скронь.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Марина Брацило – Попіл":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Марина Брацило – Попіл: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.