Мій друже! Навий мені втоми і туги,
Допоки у тебе є місяць, і ніч,
І Шляху Чумацького стоптана смуга,
Де котяться зорі, вози і пісні,
Допоки є голос — замріяно-тужний —
І передчуття, що надходить біда —
Я можу молитись за сина і мужа,
І ще — за коханця. Молитва бліда
Тривожним обличчям задивлена вгору —
Хай святиться вічність, де стрінемось ми,
Де мій навіжений знетямлений ворог
Мої поцілунки вкраде у зими,
Де сплетені в коло колишні дороги
Накриє руками тремтлива трава…
Навий мені, друже, хвилину тривоги,
Щоб щастя мене не струїло, бува.
- Наступний вірш → Марина Брацило – Дороги дзвiнка пiдкова
- Попередній вірш → Марина Брацило – Шерехтить рудий волохатий день
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші