Грають бурульки прелюд у третій октаві.
Січень марніє снігами до чорноти.
Розсипом яблук у сніг покотились заграви,
Ноти сонячних відблисків
впали но сиві дроти.
Тиша миттєва. І от почалася стривожена
Тема штучного вітру, знятого полами пальт.
Решта бринить монотонно. І пада знеможено
Перша частина — Andante — краплинами
на асфальт.
Потім партію флейт
вітер носить невпинно:
Зірветься голос — щораз починають нове.
Так виникає Prestissimo — друга частина.
З тріском ламається крига,
мов струни на скрипці рве.
Скрикне останнім зблиском полум’яна кода,
Сонячних нот на дротах розірветься сіть…
Так — Maestozo — третя частина відходить.
Першої лампи в вікні
медова краплина дзвенить.
