Так буває іноді
(Щастя, не щодня):
Я сьогодні кинута
Спалена стерня.
Рученьки покошені,
Тіло — мов земля,
В серці — приголомшений
Чорний переляк.
Кинута, заголена,
Спогади одні:
Як гуляло полум’я
З вітром по мені.
Соромно зізнатися
Нам з вогнем обом:
Ми палали радісно,
Думали — любов.
Все, що встигли винести,
Скормлять хижим дням…
Я сьогодні — кинута
Спалена стерня.
