Марина Брацило – Трамвайна зупинка: Вірш

Трамвайна зупинка. Ліхтар. Парасоля.
Поламана скрипка. Розпачливе соло.

Чекання бездумне. Здригання безсиле.
Нам навіть не сумно — а так, задощило.

Це ще не межа — тільки рельси трамвайні.
А скрипки як жаль! І скрипальки, звичайно.

Ховатися — ніде. Відвертість (будення).
Яка жалюгідна, обшарпана сцена!

Це — вартість життя (за розцінками зграї).
А пальці летять! А струна не пускає.

Обоє тремтять — і мелодія, й жінка.
Трамвай. Небуття. Спорожніла зупинка.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Марина Брацило – Трамвайна зупинка":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Марина Брацило – Трамвайна зупинка: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.