Ти не зумієш відшукати
Цієї стрічки рваний край.
Яка тривожна і дзвінка ти!
Яка страшна у тебе гра!
Ось — темний берег материзни.
Він меншає. Тобі болить?
Ах, пізно, Аріадно, пізно!
Ламання рук. Солоний схлип…
Егеї — вмруть. Тезеї — зрадять,
Діоніс викраде цноту —
І струять вина Аріадну,
І хмелем коси заплетуть.
І буде в погляді горіти
Вже не жертовна зла любов,
А нитка — та зрадлива нитка —
І тричі проклятий клубок.
