Великоднім висвяченим кошиком
Пророста ілюзія плачу.
О, ця зрада — подумки і пошепки,
Щоб ніхто сторонній не почув.
Всі коханці геть ідуть безвісними,
Всі це знають, що там не роби.
Навіть ти на величезній відстані
Знаєш, що я зрадила тобі.
- Наступний вірш → Марина Брацило – Націлуємось досхочу
- Попередній вірш → Марина Брацило – Білий сніг у рожевій долоні
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші