Ну от ти й повернулася. Сідай.
Навряд чи путь твоя була легкою
Тож відпочинь. Чекав тебе цей край
В стражденнім і величнім неспокої.
Це Божий знак, що знову ти прийшла
На землю, де, народжена у росах,
Зорею осіянною цвіла,
Аж поки та гадюка вінценосна
Тебе не закувала в кайдани.
Ти повернулась. Отже, знову з нами!..
О воле! То куди ж ти? Поверни!
Озвись!.. Та лиш луна пішла ланами.
