Випало небо снiгом
Просто менi у сни.
Ранок. Сльота. Вiдлига.
Калюжка коло стiни —
Око на сiрому лобi,
Сповнене жаху й пiтьми:
Вулиця сонним Циклопом
Вклякла на зламi зими.
Втомлений шепiт фiранок
В такт переможеним снам,
Чаша з святими дарами —
Сонце в долонi вiкна —
Нас не очистить вiд скверни,
Змiшана э трунком доби.
Початок новоi ери:
Ворога возлюби,
Потiм ввiйди у браму,
Створену з тiла мого.
Гiлка в вiконнiй рамi —
Чорний застиглий вогонь,
Скручений жмутом попiл.
Пристрасте! Ти — слiпа?!
Знаєш, на щастя попит
Вчора на бiржi впав.
