Я хочу на пасіку, в літо щедре,
В калачики, в спориші,—
Туди, де мій час витікатиме медом —
Світлим медом з вощин.
Туди, де вирує бджолиний оркестр,
Де всі мої лиха — ніщо,
Де біга й понині чорненький песик,
Що звався, здається, Жучок.
Мені не потрібні цілющі джерела,
Достатньо вернути лишень
Туди, де росли велетенські дерева
На місці низеньких вишень,
Де ще непоправним здавалася горем
На ніч перервана гра…
Туди, де лишилася думка, що в сорок
Я буду, напевно, стара.
